Невицький замок входить в топ-100 найчарівніших місцин України та в топ-7 архітектурних чудес Закарпаття. Це одна з найстародавніших оборонних споруд, руїни якої ще відносно непогано збереглися.
Часом заснування замку дослідники вважають рубіж 12–13 ст. або останню третину 13 ст. (пізня дата більш прийнятна). Перша писемна згадка про Невицький замок - 1274 рік, коли він належав угорському королеві Ласло IV. За археологічними даними замок спочатку був круглою мурованою баштою-донжоном, оточеною дерево-земляними укріпленнями. У 1279 році власником замку став угорський магнат Фінті з роду Обо, якого Ласло IV призначив правителем комітату Унг. По смерті Фінті володарем комітату і замку став його брат Омодей. Імовірно, саме за його правління (близько 1311 року) замість круглого донжону було збудовано новий, квадратний. Тоді ж споруджено і цистерну для збору дощової води.
1317 року нащадки Омодея Обо повстали проти угорського короля Карла I Роберта, військо якого того ж року штурмом здобуло замок. Після цього Карл I Роберт подарував Невицький замок жупану комітату Земплін Петеру Петеню, але той теж опинився в лавах противників монарха і зазнав поразки у 1322 році.
Новим власником став Янош Другет, нащадки якого володіли замком аж до 17 ст. У серед. 15 – на поч. 16 ст. замок докорінно перебудували і надали того вигляду, в якому дійшов до нашого часу. У плані замок має неправильну форму, зумовлену рельєфом. Ядро замку – овальний двір, утворений 2-поверховими мурованими корпусами. Над одним із приміщень у південно-східній частині двору височить 4-ярусна башта. 2-гу лінію оборони утворює вал, увінчаний кам'яною стіною з 4-ма вежами. 3-я лінія оборони – вал, під захистом якого стояли житлові та господарські споруди. Усі 3 лінії оборони доповнюються ровами. Головний в'їзд організований із південного заходу і становить собою винесену назовні 6-кутну надбрамну башту, від якої всередину замку веде утворений 2-ма паралельними стінами коридор. Перед брамою, яку було влаштовано в 2-му ярусі башти, через рів був перекинутий дерев'яний міст.
Дєрдь ІІІ Другет - провів свою юність в Невицькому замку |
Наприкінці 16 – на поч. 17 ст. Невицький замок, в результаті воєнних дій ,часто переходив із рук у руки. У 1619 році замком оволодів трансильванський воєвода Габор Бетлен. По його смерті у 1629 році замок повернули собі Другети, які були прихильниками Габсбургів і противниками Ракоці. 1644 році Дьордь І Ракоці здобув замок, яким тоді володів Янош Х Другет. За наказом Ракоці І Невицький замок був зруйнований і більше не відновлювався.
До кінця 19 ст. руїни замку були занедбані. У 1879 році навколо замку було закладено парк. 1923 рік замок передано Ужгородському туристичному клубу, який встановив захисний дах на головній башті. У 1960–70-х рр. велися роботи з консервації та реставрації пам'ятки.
Від 1989 проводяться археологічні дослідження замку під керівництвом Олександра Дзембаса. За майже 20 років досліджень було знайдено багато артефактів, серед них – кахлі, монети, медальйони, персні, ґудзики, уламки меблів та посуду. Все передано до фондів Закарпатського обласного краєзнавчого музею ім. Т. Легоцького.
Легенда Невицького замку про "Погань-Діву"
Колись давно поселилась в долині річки Уж турецька царівна, «по сумісництву» ще й зла відьма. За жорстокість народ називав її Поганою Дівою. Коли царівна вирішила спорудити на високій горі неприступну фортецю, вапно для міцності наказала гасити не тільки білками яєць (що було поширеною практикою в Середньовіччя), але й материнським молоком. Плач лунав по всій долині, від голоду хворіли і вмирали немовлята, а Погана Діва тільки сміялась. А коли замок було побудовано, почала царівна сидіти біля вікна і слідкувати за перехожими. Хто йшов повз замок і не кланявся, капелюх не знімав, той ризикував за таку неповагу поплатитися життям – солдати відьми могли схопити непокірного і відрубати йому голову. Почали люди обходити замок стороною.
За іншою легендою, назву Невицького замку пов’язують з тим, що він мав захищати місцевих “невіст” - молодих дівчат. Нагадаємо, що за укріпленнями фортеці дійсно ховались мешканці околиць.