Унікальна для нашого краю фортифікаційна споруда зведена на болотах (мочарі - штучному озері), яка хоч вже і зруйнована, але її залишковий рельєф гарно видно на супутникових фото.
Укріплення Берег-Дийдо-Тоувар (с. Дийда Берегівського р-ну) колись розміщувалось на заболоченій рівнині, на південно-західній окраїні Сернє - мочару, на верхівці невеликого піщаного пагорбу.
Назва "Tóvár" у перекладі з угорської означає "озерна фортеця" або "замок на озері". У народі збереглася ще одна цікава назва укріплення – "Várszég", що перекладається як "фортеця-цвях". Іншою назвою є – "Bereg-Déda" – відображений у сучасній назві села.
Перша письмова згадка про замок датується 1274 роком. Замок був захищений від ворожих нападів системою трьох глибоких ровів та земляними валами, які були зведені ще в період енеоліту носіями культури Баден.
У 1930 році Й. Янкович провів на цій місцевості розкопки, у ході яких переконався, що місцевість і глиняний пагорб, на якому стояв замок, були заселені людьми вже в новому кам'яному віці (неоліті). На цьому городищі і був побудований замок.
Потрапити в укріплення можна було тільки через північний та південний дерев’яні мости, сконструйовані над болотом, які при небезпеці руйнувались.
Середньовічний горизонт на основі археологічних матеріалів датується широким діапазоном ХІ - ХІІІ ст. Знайдені фрагменти кераміки вказують, що фортеця також використовувалася протягом XIV - XVI ст.
Про замок згадував і відомий краєзнавець - Тиводар Легоцький. На початку 1880-х років він писав: «На західній стороні кордону стоїть пустир, що зветься Кирва, на вищому місці якого видно сліди старого земляного замку. Ця крихітна фортеця діаметром лише 25 метрів колись була оточена потрійним ровом і валом. З півночі та півдня до неї вели два стовпоподібні мости завдовжки 300-400 кроків через колись непрохідне болото, на якому сьогодні добре видно два ряди вбитих у землю дубових паль. На території замку є цегла та каміння без маркування, та кілька ям, викопаних шукачами скарбів. Нині болото висохло і використовується під пасовища та частково під косовицю. Пошуки скарбів не могли бути випадковими, адже за народною традицією "в замку жили розбійники, які ховали тут свої скарби".
Незважаючи на свої невеликі розміри, Тоувар у Дийдо відігравав важливу роль у захисті північно-східних кордонів за часів Арпада, оскільки до нього можна було потрапити лише через мости, які могли бути легко зруйновані захисниками в разі надзвичайної ситуації.
У 1974 році в ході розкопок, у центральній частині городища було зафіксовано кам’яну споруду, яка на думку археологів, могла виконувати функції оборонної вежі. Розкопки в цьому місці проводили також співробітники Ужгородського університету в 1982, 1998 та 2005 роках.
До нашого часу середньовічні укріплення Озерного замку або ще, як називають Тоувар, не збереглися. На даний момент відсутня достовірна інформація про функціональне призначення і час припинення існування захисного комплексу.