Мукачівський замок Паланок - Легенда про колодязь

Мукачівський замок Паланок - Легенда
про колодязь

    Будучи енергійним, діловим князем-реформатором, Корятович добре розумів, що збудований ним замок міг мати будь-яку кількість гарнізону, безліч гармат і боєзапасу, невичерпні запаси провіанту, але без води навіть товсті мури не допоможуть. Тому він наказує викопати колодязь.

    Пробити багатометрову товщу вулканічних порід примітивними знаряддями праці кінця XIVст. було надзвичайно . важкою і небезпечною справою: в тяжкій вулканічній породі обвалювались стіни, перешкоджали отруйні гази, гинули люди, працюючи примітивними знаряддями праці. Колодязь виходив нециліндричної форми, де три, а де й вісім метрів у діаметрі. Бувало, що впродовж кількох тижнів не заглиблювались ані на сажень. Люди впадали у відчай і просили князя припинити будівництво. Та Корятович був невблаганним. Він наказав кожного дня доповідати про стан будівництва. Протягом дуже довгого часу звітували однозначно:

    - Пресвітлий Княже, води нема!

    Копати ставало все важче, глибина колодязя сягала сорок, п'ятдесят, шістдесят, сімдесят п'ять метрів, а доповідали одне й те ж

    - Пресвітлий княже, води нема!

    Чуючи щовечора цю надоїдливу фразу, Федір Корятович і сам мало не впав у відчай, аж доки одного вечора за спиною доповідача не помітив маленьку істоту. Вона, ця істота, була дуже жвавою, не мала ніякої одежі, була вкрита густою чорною щетиною, позаду мала хвіст, а на голові маленькі ріжки.

    Князь грізно повелів усім залишити його. Підлеглі хутко виконали наказ, проте Корятович залишився не один. Рогатий, стоячи навпроти нього і лукаво посміхаючись, запропонував одразу забезпечити колодязь водою при умові, що князь дасть йому мішок золота.

    Угода була нерівнозначною, але ось воно – завершення мети всього життєвого шляху Федора Корятовича: замок стає обороноздатним, він зможе захистити не тільки князя, не тільки місто, але й увесь край, діяти й приносити реальну користь: засновані монастирі посилять вплив християнства, будуватимуться дороги, розвиватиметься торгівля, відкриватимуться цехи, розвиватиметься ремесло.

    І князь рішуче погоджується. Вода появилася одразу.

    Перші радісні вигуки припинилися раптово, коли пролунала вимога заплатити за воду золотом. І тут тільки Корятович усвідомлює, що грошей у казні немає: будівництво монастирів, замку та його колодязя, численні соціальні, політичні та військові реформи випорожнили її до дна. І князь, звертаючись до посланця підземелля, сказав:

    - Візьми мою душу, більше платити не маю чим. Я й так своє життя прожив недаремно.

    - Е, ні, Корятовичу, — заперечив нечистий, ти щойно мені збрехав – пообіцяв золото, а сам його не маєш, отже, ти грішний. А душа грішника все одно буде моєю після смерті. На душу я зачекаю, а гроші мені потрібні вже одразу. Віддавай, і все тут.

    Князь знову спробував пояснити, що казна порожня, а обіцянка зумовлена палким бажанням увінчати успіхом усі справи князівські, що треба зачекати тиждень-другий, доки воїни в черговий раз зберуть податки... Проте рогатий наполягав:

    - Віддай мішок золота! Нічого знати не хочу!

    Довго сперечалися. Минуло за північ. Аж ось у двір замку вийшов лицар, підлеглий Корятовича. Сховавшись за колоною, у нічній тиші прислухався до суперечки. Довго слухав, минуло далеко за північ, наближався ранок. Добре зрозумівши її зміст, покинув схованку, відкликав господаря і шепнув йому на вухо:

    - Федоре, мішок золота не обов'язково повинен бути великий. Маленький – теж мішок.

І от останні, але вже дійсно останні, дві золоті монети зашивають у маленький мішок, віддають, як плату, нечистому. Той підняв страшенний ґвалт, несамовито закружляв двором, підняв страшенну куряву, розбудив усіх придворних, слуг і челядь. Коли ж усі виглянули з вікон і галерей зусібіч у двір замку, крикнув:

    - Однаково води пити не будете!

    Із цими словами скочив у глибину колодязя.

    З того часу з семидесятишестиметрової глибини чуються далекі, приглушені звуки. Власне, вони й народили цю легенду.

    Природа таких звуків сьогодні цілком зрозуміла: якщо над замком відбувається переміщення повітряних мас, простіше кажучи, дме вітер, то при відповідному атмосферному тиску і великій різниці температури В глибині колодязя і у дворі, це викликає кругообіг повітря не тільки у дворі верхнього замку, але й у колодязі. Таке переміщення повітря називають амфорним рухом, він спричиняє народження звуку.

    Подібне явище можна викликати, подувши над горловиною порожньої пляшки.

Коротка легенда про колодязь
Мукачівського замку Паланок

    Оповідають, що хтось пустив у замковий колодязь качку і цю качку згодом бачили у річці Латориці.

    Отже, як і все у замку Паланок, колодязь не був призначений суто для видобутку води. Дослідникам вдалось знайти секреті кишені майже на дні криниці. Вище Ви можете поглянути на схему криниці. Чимало резервуарів можуть бути таємними ходами, які дозволяли у критичний момент терміново покинути мури фортеці. Але більш вірогідно, що ці резервуари призначалися для збереження води.

    Також в середині колодязя є гвинтові сходи. І за старими легендами саме через колодязь можна було таємними ходами вийти аж до монастиря на Чернечій горі. З’ясувати це точно поки що не вдалось, як і не вдалось спростувати чи виправдати безліч інших захоплюючих історій про величну Мукачівську фортецю. 

Контактна форма