Резиденція єпископа в Ужгороді - дуже імпозантна споруда, багатовіковий єпископський палац, побудований Яношем X Друґетом Гоммонаєм (1609-1645) в середині XVII століття для католицького ордену єзуїтів, яка привертає до себе увагу всіх перехожих.
Під час повстання Текелі монастир сильно постраждав від нападів куруців (учасників антигабсбурзьких повстань), а єзуїти втекли та повернулися лише приблизно в 1690 році. У 1705 році Сейм Сечені закликав членів ордену єзуїтів відокремитися від Австрійської гілки ордену або залишити Угорщину. Вони вирішили піти і покинули Унгвар (тепер - Ужгород). Після мирного договору в Сату-Маре в 1711 році вони повернулися в місто на річці Уж і відкрили свій коледж в 1718 році. Через кілька десятиліть, у 1775 році, ерцгерцогиня Австрії та королева Угорщини Марія Терезія за наказом Папи Римського скасувала орден єзуїтів в Угорщині, перебудувала їх монастир в Ужгороді на єпископський палац, а костел при ньому - на катедральний собор та передала його Мукачівській греко-католицькій єпархії.
У той час єпископом єпархії був Андрій Бачинський (1772–1809, його портрет приведено вище). Будівельні роботи проводилися за планами Франца Антона Хільдебрандта, головного архітектора королівського двору. На честь Марії Терезії в єпископському палаці також була створена каплиця, яка мала бути освячена в жовтні 1780 року в присутності королеви, але монархиня, яка на той час була важко хвора, не змогла бути присутньою на урочистому заході. У 1805 році до єпископського палацу з Будайської фортеці на короткий час привезли коронаційні коштовності (символи монархічної влади того часу).
Наступники єпископа Бачинського, який помер у 1809 році, продовжили будівництво та розширення палацу. Так, зокрема, єпископ Олексій Повчій (1817–1831) створив бібліотеку, а за часів його наступника, єпископа Василя Поповича (1837–1864), будинок складався вже з 36 житлових кімнат і 3 бібліотек. Пізніше єпископ Юлій Фірцак (1891–1912) продовжив прикрашати палац у стилі класицизму, але барокові фрески залишилися у внутрішніх приміщеннях.
З тих часів Г- подібний двоповерховий комплекс будівель у стилі бароко на схилі замкової гори має загалом чотири рівні (включно з піддашшям і підвалом) з восьмикутною вежею на кожному з двох кутів її північного крила.