Боржавський замок - історія ймовірно найдавнішої фортеці Закарпаття

    Боржавський замок, Боршовавар ("Фортеця Боршо", або "Фортеця Боржава") - середньовічне укріплення, розміщене неподалік від місця злиття р.Боржави з р.Тисою, на відстані 8 км у південно - західному напрямку від Квасівської фортеці. Оборонний комплекс створений на правому березі р.Боржави, яка захищала його з півночі і сходу. Південна сторона Боршови омивалась повноводною Тисою. Укріплення були оточені земляними валами та ровами. Вали збереглися фрагментарно на мису (довжина відрізка 40 м, висота до 5 м) та з південно-західної сторони (висота сягає 8 м), посеред якої простежується в’їзд шириною 10 м, званий у народі “залізні ворота”.

    Перше свідчення про Боршовське укріплення маємо у Анонімуса, котрий згадує “castrum borsoa”, який брали угорці під проводом Арпада у 903 р. (Gesta hungarorum). 

    У 1963 р. на території Боршови в ході археологічних досліджень були одержані матеріали Х - ХІ ст. Це і підтверджує, що зведення укріплень Боршовавар датується ХІ ст.

    Особливу роль Боршови у ранній період історії може підтвердити той факт, що з 1214р. тут створюється комітат (жупа) Боршова. Але, у 1241р. татаро-монгольська орда знищує укріплення. 

    Відродження відбувалося впродовж наступного століття. 

    За правління Бели IV (1235 - 1270 рр.) поряд утворюється поселення, яке отримує назву Vári (с.Вари, Берегівського району). Хоч центр комітату переноситься у Берегвар, відновлений Боршовавар продовжує функціонувати до початку ХIV ст., коли він, можливо, був зруйнований. 

    В середині XIV століття Вари отримали статус міста, яке стало власністю королеви Єлизавети Боснійської, дружини короля Угорщини та Польщі. Королівська грамота надала Варам привілею на володіння землями і лісами, на самоврядування і суд, обрання священика, на право мати власний млин. Таким чином, колишнє село стало одним із низки так званих королівських міст.

    Неодноразово, а саме в 1566 році військом турецького султана Сулеймана І, в 1657-му польськими рейтарами князя Любомирського та в 1660 році знову турецьким військом, містечко та замок були пограбовані та поруйновані. 

    Одна із веж укріплення використовувалася до початку ХVІ ст., та вже у 1657 р. оборонний комплекс повністю був зруйнований польськими військами. Наземні рештки Боршови не збереглися, бо каміння та цегла з пам’ятки у XIX ст. розбиралися місцевим населенням.

    Відомо, що на території замкового городища в ХІХ столітті було кладовище, яке нині практично зникло, тільки за уважного обстеження можна виявити сховані в ґрунті могильні плити.

Контактна форма