Броньківський замок - історія замку, що став прихистком для розбійників

    Броньківський замок (Бронецький замок, укріплення Бронька) знаходиться на верхівці стрімкої скелястої гори, яка називається місцевим населенням "Царською". Ця гора прикриває вхід у бічну ущелину гірського масиву, що оточує зручну для поселення долину р. Бронька.

    Русло Боржави пролягає між західними схилами гори Бистра (хребет Великий Діл) та східними передгір’ями гори Ясенів, також ця річка огинає Царську гору з трьох боків, а поруч із нею проходить дорога. Такі особливості розміщення укріплення, а саме – відмінний огляд місцевості і, відсутність зручного підйому та близькість дороги, дозволяє говорити про нього, як про дозорно-контрольний пункт (а не замок в класичному розумінні).


    Замок, ймовірно, був побудований після татарської навали для захисту королівського маєтку Берег. Перші згадки про укріплення у письмових джерелах з’явилися з другої половини ХІІІ ст. 

    Вперше він згадується під час міжусобної війни між королем Бе́ла IV та його сином королем Стефаном Молодшим у 1264-65 роках. Замок Бронька, який раніше був захоплений військами Бе́ли IV, був відвойований командиром молодшого короля Іштвана V, Петром з роду Чаків, після кровопролитної битви, під час якої він сам був поранений. Саме ці події згадуються в грамоті короля Ласло IV від 23 травня 1273 р. 


    Наступна згадка Броньківського замку була 1290 р. в грамоті Ендре ІІІ (1265 - 1301), останнього короля Угорщини з династії Арпадів. Ендре III був змушений вести боротьбу з іншим претендентом на угорський трон — герцогом Альбрехтом Австрійським, що видавав себе за самозванця брата короля Ласло IV. Король Ендре ІІІ наказав Мігалю Убулфі тримати оборону замку до його прибуття. Після року боротьби Альбрехт відмовився від подальшої боротьби і уклав мирний договір у 1291 році з королем Угорщини. За однією з умов цього договору Ендре ІІІ належало зруйнувати кілька невеликих прикордонних фортець. Можливо, у число цих укріплень потрапив і Бронецький замок. 

    Замок був зруйнований за невідомих обставин на початку XIV століття, а в 1321 він згадується тільки як маєток (руїни). Після цього замок не відновлювався, його стіни повільно руйнувалися протягом століть. На карті 1725 він все ще позначений як "arx deserta" на кордоні між комітатами Берег і Мараморош.


    Подальша доля фортеці досить “темна”, а народна творчість нагороджує Бороньку епітетом “розбійницьке гніздо”. З початку ХIV ст. фортеця у письмових джерелах не згадується. Можливо, укріплення Бронька було зруйноване у ХV ст.

    Багато вчених робили розкопки, було знайдено чимало цінних речей з часів існування замку. Пам'ятка визнана непридатною до подальшого археологічного вивчення, оскільки повністю позбавлена культурного шару в результаті проведення як законних, так і незаконних розкопок. Навесні 2008 року в рамках програми Інституту карпатознавства УжНУ з вивчення замків Закарпаття була організована археологічна експедиція, яка досліджувала залишки Бронецького замку. У ході обстеження було виявлено безліч слідів «роботи» чорних археологів, які практично повністю знищили культурний шар на більшості ділянках вершини пагорба.

Контактна форма